налупитися
НАЛУПИТИСЯ, луплюся, лупишся; мн. налупляться: док., розм. 1. Дзьобом пробити шкаралупу; наклюнутися. Вже як налупилось, то й вилупиться (Номис, 1864, № 1341).
2. Вивестися, вилупитися (про пташенят); // вульг. Народитися (про дітей).
3. вульг. Те саме, що наїстися. Налупивсь, як рябко дерті (Сл. Гр.).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | налуплюся | налупимося |
2 особа | налупишся | налупитеся |
3 особа | налупиться | налупляться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | налупився | налупилися |
Жіночий рід | налупилася | |
Середній рід | налупилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | налупімося | |
2 особа | налупися | налупіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | налупившись |