налучати
НАЛУЧАТИ, аю, аєш, недок., НАЛУЧИТИ, чу, чиш, док., розм. 1. перех. і без додатка. Спрямовувати зброю в ціль; націлювати. Як налучив, Так.. забив голуба з голубкою (Пісні та романси... І, 1956, 199).
2. неперех., у що, на що. Опинятися де-небудь, попадати кудись. Пам'ятаєш мудру раду - Не пускатись в згубний мир? Ти ж подався без огляду І налучив просто в вир (Граб., І, 1959, 337); От там, край очерету, яма, коли б на неї не налучить (Мирний, І, 1954, 310); Не налучу ніяк ниткою у вушко (Сл. Гр.).
3. перех., рідко. Зустрічати кого-, що-небудь. Цибулину десь налучив Гнучкий Хміль зелений; - Ой, здорова, будь, смердюча! - Здоров був, шалений! (Манж., Тв., 1955, 261).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | налучаю | налучаємо |
2 особа | налучаєш | налучаєте |
3 особа | налучає | налучають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | налучатиму | налучатимемо |
2 особа | налучатимеш | налучатимете |
3 особа | налучатиме | налучатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | налучав | налучали |
Жіночий рід | налучала | |
Середній рід | налучало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | налучаймо | |
2 особа | налучай | налучайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | налучаючи | |
Минулий час | налучавши |