напористий
НАПОРИСТИЙ, а, е. Настирливий, рішучий, завзятий у досягненні чого-небудь. Спитався [Павлуша], чи зразу б не можна яку-небудь книжку. Сова посміхнувся задоволений. - О, та ти гарячий, напористий! (Головко, II, 1957, 267); - Він такий напористий у роботі, що голову може свою закрутити (Ю. Янов., V, 1959, 127); // Який виражає, містить у собі настирливість, рішучість, завзяття. Слова у Савченка завжди були молоді, напористі і міцні, як весняні води (Стельмах, На.. землі, 1949, 134).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | напористий | напориста | напористе | напористі |
Родовий | напористого | напористої | напористого | напористих |
Давальний | напористому | напористій | напористому | напористим |
Знахідний | напористий, напористого | напористу | напористе | напористі, напористих |
Орудний | напористим | напористою | напористим | напористими |
Місцевий | на/у напористому, напористім | на/у напористій | на/у напористому, напористім | на/у напористих |