напослідку
НАПОСЛІДКУ, присл., розм. Те саме, що напослідок. Допалась мати на його; лаяла-лаяла, а він і губи не роззявив. Аж напослідку каже: - Ото треба було справити мені сіртук (Свидн., Люборацькі, 1955, 127); // У кінці, позаду. За повозами оддалік купа селян, господарів, баб і молоді, а напослідку, мов вівці, .. шкільна дітвора під проводом учителя (Фр., II, 1950, 366).