напучування
НАПУЧУВАННЯ, я, с. Дія за знач. напучувати. - Для чого ви покликали мене сюди? Щоб напутити мене? Але я напучувань не потребую... (Кол., Терен.., 1959, 119); // Добрі побажання, повчальні слова, поради. Пригадалися [Ганні] також материні напучування - триматися дядьків, слухатися їх в усьому... (Гончар, Таврія, 1952, 334); - Щасливого плавання! - Шурка був матрос, і найкращим напучуванням йому було, певна річ, моряцьке побажання (Смолич, Світанок.., 1953, 672).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | напучування | напучування |
Родовий | напучування | напучувань |
Давальний | напучуванню | напучуванням |
Знахідний | напучування | напучування |
Орудний | напучуванням | напучуваннями |
Місцевий | на/у напучуванні | на/у напучуваннях |
Кличний | напучування | напучування |