напівпорожній
НАПІВПОРОЖНІЙ, я, є. Наполовину зайнятий, заповнений ким-, чим-небудь; у якому наявна незначна кількість кого-, чого-небудь. Сиділи куми біля столу.. Коло їх стояла четверть монопольки вже напівпорожня (Григ., Вибр., 1959, 375); Провора тихо оглядав напівпорожній цех (Донч., III, 1956, 444).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | напівпорожній | напівпорожня | напівпорожнє | напівпорожні |
Родовий | напівпорожнього | напівпорожньої | напівпорожнього | напівпорожніх |
Давальний | напівпорожньому | напівпорожній | напівпорожньому | напівпорожнім |
Знахідний | напівпорожній, напівпорожнього | напівпорожню | напівпорожнє | напівпорожні, напівпорожніх |
Орудний | напівпорожнім | напівпорожньою | напівпорожнім | напівпорожніми |
Місцевий | на/у напівпорожньому, напівпорожнім | на/у напівпорожній | на/у напівпорожньому, напівпорожнім | на/у напівпорожніх |