НАХРАПОМ, присл., розм. Нахабно, безцеремонно. [Галушка:] Він.. не лізе нахрапом, а чекає, щоб запросили (Корн., П'єси, 1947, 287); // Силою, насильно. - Нахрапом можна буде пробитись. Тільки не зівати, зразу в двері, першого збити з ніг, хто стоятиме коло вагона (Мик., II, 1957, 425).