начіс
НАЧІС, начосу, ч. 1. Волосся в зачісці, начесане на лоб, скроні і т. ін. На голові [купчихи] чорний парик з начосами, а на парику копиця жовтих та червоних рож (Н.-Лев., V, 1966, 136); - Піди ж ти? - додала його жінка, широковида, зубата молодиця, з начосами на висках (Мирний, IV, 1955, 163); Сестра оглянулася, повела плечем, ще й начосами над лобом тріпнула! (Кос., Новели, 1962, 218).
2. Довгий ворс на тканинах і трикотажних виробах. Будуть виготовлятись вироби напівшерстяні з двобічним начосом (Наука.., 1, 1957, 6); Ліжники - це килими з грубої вовни, волохаті, з начосом (Нар. тв. та етн., 6, 1967, 39).
3. Начесане волокно, вовна. * Образно. Далеко над степом бродили кошлаті начоси хмар (Тют., Вир, 1964, 201); * У порівн. - Я вся неначе згоріла од кохання, як лляні начоси на полум'ї (Н.-Лев., II, 1956, 106).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | начіс | начоси |
Родовий | начосу | начосів |
Давальний | начосові, начосу | начосам |
Знахідний | начіс | начоси |
Орудний | начосом | начосами |
Місцевий | на/у начосі | на/у начосах |
Кличний | начосе | начоси |