наїжений
НАЇЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мии. ч. до наїжити. * Образно. Дно [ставка] наїжене було великими й малими обломами скал (Фр., VI, 1951, 24); Пароплав спинився проти красивого міста, серед ріки, тісно заставленої суднами, наїженої сотнями гострих щогл (Горький, Дитинство, 1947, 13).
2. у знач. прикм. Те саме, що наїжачений 2 - 4. З-під пахи [кожушини] стриміли йому три космики чорної вовни, як грубі наїжені вуси (Март., Тв., 1954, 119); Мусій мовчки вийняв з кишені банкнот з наїженими.. бровами пана Пілсудського (Козл., Ю. Крук, 1957. 372); - Ти чому така наїжена, Нінко, що сталося? (Донч., V, 1957, 426); Люди, що кілька хвилин тому веселились тут гучно та буйно, стояли німою стіною, насуплені та наїжені (Ільч., Козацьк. роду.., 1958. 193).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | наїжений | наїжена | наїжене | наїжені |
Родовий | наїженого | наїженої | наїженого | наїжених |
Давальний | наїженому | наїженій | наїженому | наїженим |
Знахідний | наїжений, наїженого | наїжену | наїжене | наїжені, наїжених |
Орудний | наїженим | наїженою | наїженим | наїженими |
Місцевий | на/у наїженому, наїженім | на/у наїженій | на/у наїженому, наїженім | на/у наїжених |