невгавущий
НЕВГАВУЩИЙ, а, е. Те саме, що невгавучий. Дід витягає з кишені довгу, мов свічечку, цукерку, хлопчак вихоплює її з рук і з вереском біжить до ліжка. - Яке ж галасливе та невгавуще! - сміється і зітхає старий (Стельмах, І, 1962, 317); Напала на мене туга ревная, невсипуща, невгавуща (Вовчок, VI, 1956, 252).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невгавущий | невгавуща | невгавуще | невгавущі |
Родовий | невгавущого | невгавущої | невгавущого | невгавущих |
Давальний | невгавущому | невгавущій | невгавущому | невгавущим |
Знахідний | невгавущий, невгавущого | невгавущу | невгавуще | невгавущі, невгавущих |
Орудний | невгавущим | невгавущою | невгавущим | невгавущими |
Місцевий | на/у невгавущому, невгавущім | на/у невгавущій | на/у невгавущому, невгавущім | на/у невгавущих |