невидющий
НЕВИДЮЩИЙ, а, е. 1. Який нічого не бачить; позбавлений зору; сліпий. Невидющий і убогий, З бідним гралом за плечем, Він, [кобзар] чвалає полохливо За малим поводирем (Щог., Поезії, 1958, 389); Гаряче повітря зі степу обвіяло Дьяконова, і сонце засліпило його, зробило на мить зовсім невидющим (Гончар, II, 1959, 293); // у знач. ім. невидющі, щих, мн. (одн. невидющий, щого, ч .; невидюща, щої, ж.). Людина, яка не бачить; сліпа людина. Він обережно взяв невидющу під руку.. і допоміг їй зійти на асфальт (Мушк., Серце.., 1962, 275); Господар пильним поглядом мов бачить гори й пущі, Де з потом, з кров'ю, з ранами прозріли невидющі (Мал., Листи.., 1961, 64).
2. Дуже темний, непроглядний. У дорозі зустріла його ніч, темна, невидюща (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 508); // Крізь який нічого не видно. - Прощай, дочко! Тепер в мене в покоях будуть без тебе й стіни німі, й вікна невидющі, - обізвалась мати (Н.-Лев., І, 1956, 604).
Невидющі очі - очі, що нічого не бачать; сліпі очі. Плаче старий та ридає, Й Степан сліпий плаче Невидющими очима, Мов сонце побачив (Шевч., II, 1963, 341).
3. Який нічого не помічає, неуважний (про погляд, зір). Він дивився замислено невидющим поглядом за Дніпро (Сміл., Сашко, 1954, 276); Юра сидів з напівнадягнутою панчохою і вдивлявся невидющим зором у непроглядну темінь ночі (Смолич, II, 1958, 88).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невидющий | невидюща | невидюще | невидющі |
Родовий | невидющого | невидющої | невидющого | невидющих |
Давальний | невидющому | невидющій | невидющому | невидющим |
Знахідний | невидющий, невидющого | невидющу | невидюще | невидющі, невидющих |
Орудний | невидющим | невидющою | невидющим | невидющими |
Місцевий | на/у невидющому, невидющім | на/у невидющій | на/у невидющому, невидющім | на/у невидющих |