невпокійливий
НЕВПОКІЙЛИВИЙ, а, е, заст. Неспокійний, невгамовний. Гомонять перед нічлігом, Опустившись, ніби хмарка, Невпокійливі шпаки (Рильський, II, 1960, 79); Невпокійливий хлопець... Позаторік - ще зовсім підлітком, підвозив влітку воду трактористам (Гончар, Тронка, 1963, 86).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невпокійливий | невпокійлива | невпокійливе | невпокійливі |
Родовий | невпокійливого | невпокійливої | невпокійливого | невпокійливих |
Давальний | невпокійливому | невпокійливій | невпокійливому | невпокійливим |
Знахідний | невпокійливий, невпокійливого | невпокійливу | невпокійливе | невпокійливі, невпокійливих |
Орудний | невпокійливим | невпокійливою | невпокійливим | невпокійливими |
Місцевий | на/у невпокійливому, невпокійливім | на/у невпокійливій | на/у невпокійливому, невпокійливім | на/у невпокійливих |