невідривний
НЕВІДРИВНИЙ, НЕОДРИВНИЙ, а, е. Якого не можна відривати від чого-небудь; тісно пов'язаний з чимсь; нерозривний. Життя й діяльність Карпенка-Карого невідривні від театру (Укр. літ., 9, 1957, 74); Радість і щастя людини невідривні від щастя колективу, від процвітання Радянської держави (Літ. газ., 7. VIII 1959, 1); // Який діє або здійснюється безперервно, не припиняючись (про погляд, увагу). Медже мовчала і тільки дивилася на дитину невідривним, повним розпачу поглядом (Тулуб, Людолови, II, 1957, 411); Ладигін продовжував мовчати, але його очі з невідривною увагою дивилися на Буданова (Ткач, Крута хвиля, 1956, 146).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невідривний | невідривна | невідривне | невідривні |
Родовий | невідривного | невідривної | невідривного | невідривних |
Давальний | невідривному | невідривній | невідривному | невідривним |
Знахідний | невідривний, невідривного | невідривну | невідривне | невідривні, невідривних |
Орудний | невідривним | невідривною | невідривним | невідривними |
Місцевий | на/у невідривному, невідривнім | на/у невідривній | на/у невідривному, невідривнім | на/у невідривних |