невідчутний
НЕВІДЧУТНИЙ, а, е. Якого важко або зовсім неможливо відчути. Повітря над Києвом, здавалось, було густе, аж тверде - хоч ріж його ножем, але прозоре, легке й невідчутне, неначе й не було зовсім (Смолич, Мир.., 1958, 215); Щось нове, зовсім непомітне і навіть невідчутне зародилось у камері (Збан., Єдина, 1959, 155).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невідчутний | невідчутна | невідчутне | невідчутні |
Родовий | невідчутного | невідчутної | невідчутного | невідчутних |
Давальний | невідчутному | невідчутній | невідчутному | невідчутним |
Знахідний | невідчутний, невідчутного | невідчутну | невідчутне | невідчутні, невідчутних |
Орудний | невідчутним | невідчутною | невідчутним | невідчутними |
Місцевий | на/у невідчутному, невідчутнім | на/у невідчутній | на/у невідчутному, невідчутнім | на/у невідчутних |