незганьблений
НЕЗГАНЬБЛЕНИЙ, а, е. Якого своїми вчинками, поведінкою не зганьбив, не знеславив хто-небудь. Я жив би двічі і помер би двічі, Якби було нам два життя дано, Щоб людству чесно глянути у вічі, Незганьбленим зберігши знамено (Бажан, Вибр., 1940, 119); Крізь злигодні і небезпеки життя пронесла вона незганьбленою свою чистоту (Рад. літ-во, 7, 1966, 65).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | незганьблений | незганьблена | незганьблене | незганьблені |
Родовий | незганьбленого | незганьбленої | незганьбленого | незганьблених |
Давальний | незганьбленому | незганьбленій | незганьбленому | незганьбленим |
Знахідний | незганьблений, незганьбленого | незганьблену | незганьблене | незганьблені, незганьблених |
Орудний | незганьбленим | незганьбленою | незганьбленим | незганьбленими |
Місцевий | на/у незганьбленому, незганьбленім | на/у незганьбленій | на/у незганьбленому, незганьбленім | на/у незганьблених |