нездалий
НЕЗДАЛИЙ, а, е, діал. Нездатний, невмілий. Корови не злюбили нездалої доярки, що із штурханами, лайкою коло корів ходить (Горд., Дівчина.., 1954, 204); // Бездарний, невдалий. Крикуни.. в світ кричали: - Вірш, слізьми що напоєний, Є негарний і невдалий... (Фр., XIII, 1954, 436); Зачали панотці хвалитися, що нічого не читають. - І ця газета нездала, і та нездала, шкода часу! (Март., Тв., 1954, 215).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нездалий | нездала | нездале | нездалі |
Родовий | нездалого | нездалої | нездалого | нездалих |
Давальний | нездалому | нездалій | нездалому | нездалим |
Знахідний | нездалий, нездалого | нездалу | нездале | нездалі, нездалих |
Орудний | нездалим | нездалою | нездалим | нездалими |
Місцевий | на/у нездалому, нездалім | на/у нездалій | на/у нездалому, нездалім | на/у нездалих |