неозброєний
НЕОЗБРОЄНИЙ, а, е. Який не має при собі зброї. [Шапіга:] О, які ви всі грізні. Неозброєній людині увійти страшно (Мик., І, 1957, 215).
@ Неозброєним оком - без допомоги оптичних приладів. Вже неозброєним оком можна було розрізнити людей у шлюпці (Трубл., Лахтак, 1953, 7); Спостерігаючи зоряне небо, ми можемо налічити кілька тисяч зірок, які можна бачити неозброєним оком (Наука.., 2, 1958, 37).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | неозброєний | неозброєна | неозброєне | неозброєні |
Родовий | неозброєного | неозброєної | неозброєного | неозброєних |
Давальний | неозброєному | неозброєній | неозброєному | неозброєним |
Знахідний | неозброєний, неозброєного | неозброєну | неозброєне | неозброєні, неозброєних |
Орудний | неозброєним | неозброєною | неозброєним | неозброєними |
Місцевий | на/у неозброєному, неозброєнім | на/у неозброєній | на/у неозброєному, неозброєнім | на/у неозброєних |