неповнолітній
НЕПОВНОЛІТНІЙ, я, є. Який не досяг повноліття. - Вона ще неповнолітня, тітка є її опікункою (Фр., VI, 1951, 293); - Ну, Крук ще, на щастя, неповнолітній, тому і вдалося мені вирвати хлопця.. від трибуналу (Козл., Ю. Крук, 1957, 418); // у знач. ім. неповнолітні, ніх, мн. (одн. неповнолітній, нього, ч.; неповнолітня, ньої, ж.). Ті, хто не досяг повноліття. Найскладнішим і найвідповідальнішим завданням адміністративних органів є попередження рецидивної злочинності і злочинності неповнолітніх (Ком. Укр., 9, 1966, 22); * У порівн. - Тоді на тобі один рядок, бо ти два не годна гнати... - і дав [Андрій] Химі один рядок, на сміх усім заробітчанам, мов неповнолітній (Кач., II, 1958, 9).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | неповнолітній | неповнолітні |
Родовий | неповнолітнього | неповнолітніх |
Давальний | неповнолітньому | неповнолітнім |
Знахідний | неповнолітній, неповнолітнього | неповнолітніх |
Орудний | неповнолітнім | неповнолітніми |
Місцевий | на/у неповнолітньому, неповнолітнім | на/у неповнолітніх |
Кличний | неповнолітній | неповнолітні |