НЕПОМАЛУ, присл., розм. Сильно, добре, надто. [2-й козак:] Вони мене дивують непомалу: Як можна так прожити, як вони - Серед степів, без хати, без родини (Сам., II, 1958, 34); Ой з-за гори, ой да з-за лиману Та віє вітер непомалу (Стельмах, II, 1962, 337).