непорядок
НЕПОРЯДОК, дку, ч . Відсутність або недодержання порядку. - Скрізь непорядок, нелад. І наймити десь порозходились (Н.-Лев., IV, 1956, 146); Настя одчинила двері, зазирнула в клас: може, там який непорядок (Вас., І, 1959, 219); Метушня у дворі все посилювалася, і чим більше було цієї метушні, тим більше непорядку (Тют., Вир, 1964, 115).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | непорядок | непорядки |
Родовий | непорядку | непорядків |
Давальний | непорядкові, непорядку | непорядкам |
Знахідний | непорядок | непорядки |
Орудний | непорядком | непорядками |
Місцевий | на/у непорядку | на/у непорядках |
Кличний | непорядку | непорядки |