неприторенний
НЕПРИТОРЕННИЙ, а, е, розм. Який відзначається великою мірою негативної ознаки; несосвітенний; // Уживається як лайливе слово. [Софія:] Докажу я, на всіх докажу, не виховаєтесь!.. [Репиха:] Навіжена, неприторенна!.. (Кроп., III, 1959, 78).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | неприторенний | неприторенна | неприторенне | неприторенні |
Родовий | неприторенного | неприторенної | неприторенного | неприторенних |
Давальний | неприторенному | неприторенній | неприторенному | неприторенним |
Знахідний | неприторенний, неприторенного | неприторенну | неприторенне | неприторенні, неприторенних |
Орудний | неприторенним | неприторенною | неприторенним | неприторенними |
Місцевий | на/у неприторенному, непритореннім | на/у неприторенній | на/у неприторенному, непритореннім | на/у неприторенних |