нервувати
НЕРВУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. неперех. Те саме, що нервуватися. Жінка помітно нервувала і час від часу зиркала у вікно (Панч, Синів.., 1959, 5); Учитель навпомацки, нервуючи, знаходить пачку листівок, розділяє їх надвоє і вкладає в чоботи (Стельмах, І, 1962, 438).
2. перех. Приводити кого-небудь у стан нервового збудження, роздратування; прикро вражати чим-небудь. Ольга нетерпляче прикусила губу. Короткі, нескладні відповіді дівчини нервували її (Мик., II, 1957, 296); - І знаєте, точнісінько так і мене все нервувало й бентежило (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 150).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нервую | нервуємо |
2 особа | нервуєш | нервуєте |
3 особа | нервує | нервують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нервуватиму | нервуватимемо |
2 особа | нервуватимеш | нервуватимете |
3 особа | нервуватиме | нервуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | нервував | нервували |
Жіночий рід | нервувала | |
Середній рід | нервувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нервуймо | |
2 особа | нервуй | нервуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | нервуючи | |
Минулий час | нервувавши |