нескромний
НЕСКРОМНИЙ, а, е. 1. Який любить підкреслювати свої заслуги, достоїнства і т. ін., хизуватися ними.
2. Нестриманий у поводженні, словах і т. ін.; невихований. Обоє [Федір і Олеся], захоплені любовною грою, засліплені від щастя, не помічають Тані, що майне безпорадною блідою тінню поза вікном та й сховається, боячись бути нескромною (Дім., І будуть люди, 1964, 306); // Який виражає нескромність. Психіатрія менш за все підходила для дозвільних розваг [Геннадія], для нескромної цікавості і приємного подразнення нервів (Вол., Місячне срібло, 1961, 17).
3. Те саме, що непристойний. Вітер доносить з-під лип на бульварі жарти нескромні, уривки пісень... (Тич., II, 1957, 258).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нескромний | нескромна | нескромне | нескромні |
Родовий | нескромного | нескромної | нескромного | нескромних |
Давальний | нескромному | нескромній | нескромному | нескромним |
Знахідний | нескромний, нескромного | нескромну | нескромне | нескромні, нескромних |
Орудний | нескромним | нескромною | нескромним | нескромними |
Місцевий | на/у нескромному, нескромнім | на/у нескромній | на/у нескромному, нескромнім | на/у нескромних |