НЕСПРОСТА, присл. Не без причини, не без підстав; недаром. Мирослав вичікував, відчувши, що неспроста почав Кирило розмову про.. поїздку (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 174); // у знач. присудк. сл. - Що ж це я наробила? Це щось неспроста! (Н.-Лев., III, 1956, 253).