неуцький
НЕУЦЬКИЙ, а, е. Викликаний чиїмось неуцтвом; власт. неукові. У всій своїй величі світ розкривається лиш... тому, чий погляд не затуманений неуцькими передсудами й упередженнями (Рад. Укр., 9. V 1963, 1); Неуцька самовпевненість; Неуцький домисел.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | неуцький | неуцька | неуцьке | неуцькі |
Родовий | неуцького | неуцької | неуцького | неуцьких |
Давальний | неуцькому | неуцькій | неуцькому | неуцьким |
Знахідний | неуцький, неуцького | неуцьку | неуцьке | неуцькі, неуцьких |
Орудний | неуцьким | неуцькою | неуцьким | неуцькими |
Місцевий | на/у неуцькому, неуцькім | на/у неуцькій | на/у неуцькому, неуцькім | на/у неуцьких |