нобілітація
НОБІЛІТАЦІЯ, ї, ж., іст. Надання дворянського титулу, введення в дворянство. Нобілітація кількох тисяч українців - це ганебний хабар, яким польський пан хоче купити нас (Ле, Наливайко, 1940, 94); // Дворянський титул. Серед козаків балачки йдуть про полковника коронного, зрадливого перекидька з козаків, який, за зраду Северинові Наливайкові та справі народного повстання, шляхетську нобілітацію королівську дістав (Ле, Хмельницький, І, 1957, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нобілітація | нобілітації |
Родовий | нобілітації | нобілітацій |
Давальний | нобілітації | нобілітаціям |
Знахідний | нобілітацію | нобілітації |
Орудний | нобілітацією | нобілітаціями |
Місцевий | на/у нобілітації | на/у нобілітаціях |
Кличний | нобілітаціє | нобілітації |