обкопаний
ОБКОПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обкопати. Подзвонивши, помітила [Надійка] неподалік на заасфальтованому майданчику під низеньким обкопаним деревцем зелену лаву і знову сіла (Коз., Листи.., 1967, 187); Тік був.. обкопаний ровом, обсаджений.. тополями та осокорами (Н.-Лев., II, 1956, 183); // обкопано, безос. присудк. сл. Цвинтар було обкопано рівчаком і обсаджено густим деревієм (Грим., Син.., 1950, 231).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обкопаний | обкопана | обкопане | обкопані |
Родовий | обкопаного | обкопаної | обкопаного | обкопаних |
Давальний | обкопаному | обкопаній | обкопаному | обкопаним |
Знахідний | обкопаний, обкопаного | обкопану | обкопане | обкопані, обкопаних |
Орудний | обкопаним | обкопаною | обкопаним | обкопаними |
Місцевий | на/у обкопаному, обкопанім | на/у обкопаній | на/у обкопаному, обкопанім | на/у обкопаних |