обмір
ОБМІР, у, ч. Дія за знач. обмірювати 1, 2. Здавалось, ось він відпустить військових і готовий буде податись на Дніпро, до порогів - робити обмір, носити подзьобаний нівелір (Рудь, Гомін.., 1959, 33).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обмір | обміри |
Родовий | обміру | обмірів |
Давальний | обмірові, обміру | обмірам |
Знахідний | обмір | обміри |
Орудний | обміром | обмірами |
Місцевий | на/у обмірі | на/у обмірах |
Кличний | обміре | обміри |
обмірити
ОБМІРИТИ див. обмірювати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обмірю | обміримо |
2 особа | обміриш | обмірите |
3 особа | обмірить | обмірять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | обмірив | обмірили |
Жіночий рід | обмірила | |
Середній рід | обмірило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обмірмо | |
2 особа | обмір | обмірте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | обміривши |