обора
ОБОРА, и, ж. Відгороджена частина подвір'я з приміщеннями для худоби. Сонце сіло вже за гори, Як добігли до обори, Де багатий жив Охрім (Фр., XII, 1953, 18); Чутно, як худоба в оборах важко сопе та Гафійка нерівно дихає поруч Маланки (Коцюб., II, 1955, 48); Панський пастух мусить бути повсякчас при череді - літо на пасовиську, а в холодну пору року в оборі (Бурл., О. Вересай, 1959, 11); // Загорода, загін. Колгоспні майстри зробили пересувну обору з щитів, обтягнутих металевими сітками. Сюди заганяли гусей на ночівлю (Рад. Укр., 3.ІV 1959, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обора | обори |
Родовий | обори | обор |
Давальний | оборі | оборам |
Знахідний | обору | обори |
Орудний | оборою | оборами |
Місцевий | на/у оборі | на/у оборах |
Кличний | оборо | обори |
оборати
ОБОРАТИ див. оборювати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | оборю | оборемо |
2 особа | обореш | оборете |
3 особа | оборе | оборуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | оборав | оборали |
Жіночий рід | оборала | |
Середній рід | оборало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | оборімо | |
2 особа | обори | оборіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | оборавши |