обпарений
ОБПАРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обпарити. * У порівн. Тільки тепер Марійка згадала про бабусину пшеницю. Мов обпарена, вона схопилась на ноги і.. кинулась бігти додому (Збан., Старший брат, 1952, 84); // обпарено, безос. присудк. сл. * У порівн. - Да що на тебе найшло, Якове? Вийшов і здоровий, і веселий, і співав, і розмовляв, а тут разом неначе тебе кип 'ячем обпарено (Вовчок, І, 1955, 71).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обпарений | обпарена | обпарене | обпарені |
Родовий | обпареного | обпареної | обпареного | обпарених |
Давальний | обпареному | обпареній | обпареному | обпареним |
Знахідний | обпарений, обпареного | обпарену | обпарене | обпарені, обпарених |
Орудний | обпареним | обпареною | обпареним | обпареними |
Місцевий | на/у обпареному, обпаренім | на/у обпареній | на/у обпареному, обпаренім | на/у обпарених |