обротька
ОБРОТЬКА, и, ж. Те саме, що оброть. - Ой, їдь, братко, у службу служити! Дадуть тобі коня вороного, І сідельце з-під злота самого, І попругу - козацьку заслугу, І обротьку з чорненького шовку (Чуб., V, 1874, 928); Висока розпатлана жінка одною рукою.. чіплялася за стареньку мотузяну обротьку, що обвисала на лишаюватій голові коняки (М. Ол., Леся, 1960, 186); * Образно. Повірить людина, спину підставляє, дивиться, а милосердний господар на шию обротьку накидає (Ковінька, Кутя.., 1960, 113).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обротька | обротьки |
Родовий | обротьки | обротьок |
Давальний | обротьці | обротькам |
Знахідний | обротьку | обротьки |
Орудний | обротькою | обротьками |
Місцевий | на/у обротьці | на/у обротьках |
Кличний | обротько | обротьки |