оброчний
ОБРОЧНИЙ, а, е, іст. 1. Прикм. до оброк. Особливо часто і детально розповідається в брошурах про численні і всезростаючі податки.. Подушне, оброчний податок, гербові збори, податки на воду і багато інших (Рад. літ-во, 4, 1963, 107).
2. Який сплачують оброком, натурою; чиншовий, орендний. [Зеленський:] У Мануйлівці люде більше зажиточні [заможні], ніж де: окрім своїх наділів, держать оброчну казенну землю в оренді (К.-Карий, II, 1960, 315).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | оброчний | оброчна | оброчне | оброчні |
Родовий | оброчного | оброчної | оброчного | оброчних |
Давальний | оброчному | оброчній | оброчному | оброчним |
Знахідний | оброчний, оброчного | оброчну | оброчне | оброчні, оброчних |
Орудний | оброчним | оброчною | оброчним | оброчними |
Місцевий | на/у оброчному, оброчнім | на/у оброчній | на/у оброчному, оброчнім | на/у оброчних |