обрікати
ОБРІКАТИ, аю, аєш, недок., ОБРЕКТИ, ечу, ечеш; мин. ч. обрік, обрекла, ло; док., перех., заст. 1. Обіцяти. На заручинах.. обрікають молодятам подарунки (Сл. Гр.); Хай я сама сирій землі належу, - віддай мене тому, кому обрік (Л. Укр., І, 1951, 243).
3. Обзивати. [Текля:] Я б її радніша струїти, бісову тінь, за те, що вона колись обрекла мене перед цілим парубоцтвом (Кроп., І, 1958, 399).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обрікаю | обрікаємо |
2 особа | обрікаєш | обрікаєте |
3 особа | обрікає | обрікають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обрікатиму | обрікатимемо |
2 особа | обрікатимеш | обрікатимете |
3 особа | обрікатиме | обрікатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | обрікав | обрікали |
Жіночий рід | обрікала | |
Середній рід | обрікало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обрікаймо | |
2 особа | обрікай | обрікайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | обрікаючи | |
Минулий час | обрікавши |