обстрілювання
ОБСТРІЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. обстрілювати. А ми, оглухлі й осліплі, виконували накази шахтаря Чудина, захоплювалися з його розумного хисту та вправного обстрілювання підходів до нашого підвалу (Ю. Янов., II, 1954, 138).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обстрілювання | обстрілювання |
Родовий | обстрілювання | обстрілювань |
Давальний | обстрілюванню | обстрілюванням |
Знахідний | обстрілювання | обстрілювання |
Орудний | обстрілюванням | обстрілюваннями |
Місцевий | на/у обстрілюванні | на/у обстрілюваннях |
Кличний | обстрілювання | обстрілювання |