общипувати
ОБЩИПУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЩИПАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Щипаючи, обривати, відривати що-небудь. Лукина простягала руку до калини, й її рука несамохіть общипувала листя й кидала його на траву (Н.-Лев., ІІІ, 1956, 327); Вітя, ніби нехотя, зберігаючи роблено похмурий вигляд, общипує маленький кусочок паляниці, умочає в полумисці, ліниво їсть (Вас., III, 1960, 331); Як умру я на чужині, Хто мя [мене] поховає? Хіба ворон чорнокрилий Тіло общипає!.. (Рудан., Тв., 1956, 78); * Образно. Але час минав, роки йшли - і кожний рік щось общипував з тої віри, з того запалу (Коцюб., І, 1955, 223).
2. діал. Обсмикувати. Уперше це вона нарядилася в неї [спідницю] і цілий день виходила то по вгороду, то по улиці, общипуючи ту спідницю кругом себе (Мирний, І, 1954, 60).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | общипую | общипуємо |
2 особа | общипуєш | общипуєте |
3 особа | общипує | общипують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | общипуватиму | общипуватимемо |
2 особа | общипуватимеш | общипуватимете |
3 особа | общипуватиме | общипуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | общипував | общипували |
Жіночий рід | общипувала | |
Середній рід | общипувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | общипуймо | |
2 особа | общипуй | общипуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | общипуючи | |
Минулий час | общипувавши |