овид
ОВИД, у, ч., рідко. Обрій, виднокруг. Перед нами, на далекому овиді, виринає з-за збіжжя кілька їздців (Ірчан, І, 1958, 288); Не з одного якогось боку підходить він [О. С. Пушкін] до народу, а широко, з усіх боків, по-пушкінському, по-глибокому, включаючи в свій овид всі племена, всі нації (Тич., III, 1957, 345); В світи вторгаюсь зореві, Чи сію лан, труджусь на фермі - Скрізь бачу овиди нові, Ясні, як ранки заозерні (Брат., Грудка.., 1962, 89).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | овид | овиди |
Родовий | овиду | овидів |
Давальний | овидові, овиду | овидам |
Знахідний | овид | овиди |
Орудний | овидом | овидами |
Місцевий | на/у овиді | на/у овидах |
Кличний | овиде | овиди |