одурілий
ОДУРІЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до одуріти. Дві одурілі від ляку баби були небезпечними сторожами (Мирний, III, 1954, 340); // у знач. прикм. "Гітлер капут" - не раз уже зринало з уст одурілого, засліпленого гвинтика військового механізму, який звався німецьким солдатом (Коз., Гарячі руки, 1960, 186).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | одурілий | одуріла | одуріле | одурілі |
Родовий | одурілого | одурілої | одурілого | одурілих |
Давальний | одурілому | одурілій | одурілому | одурілим |
Знахідний | одурілий, одурілого | одурілу | одуріле | одурілі, одурілих |
Орудний | одурілим | одурілою | одурілим | одурілими |
Місцевий | на/у одурілому, одурілім | на/у одурілій | на/у одурілому, одурілім | на/у одурілих |