окрай
ОКРАЙ1, ю, ч., заст. Край (див. край11). - Будьте ласкаві, скажіть дівчині, нехай мене проведе на окрай пущі, щоб мені знов не блукати (Вовчок, VI, 1956, 326); Йде смерть, схиляючись до тих, Що, зранені, при окраях доріг, Лежать у варті (Бажан, Вибр., 1936, 23).
ОКРАЙ2, прийм., з род. в., розм. Уживається при зазначенні місця розташування кого-, чого-небудь; край, біля, поруч. [Катерина:] Як бачу тебе окрай себе, що ти зі мною, так тоді тільки мені й легко, й весело (Кост., І, 1967, 195); Шумлять гаї окрай дороги (Шпорта, Вибр., 1958, 441).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | окрай | окраї |
Родовий | окраю | окраїв |
Давальний | окраєві, окраю | окраям |
Знахідний | окрай | окраї |
Орудний | окраєм | окраями |
Місцевий | на/у окраї | на/у окраях |
Кличний | окраю | окраї |