округа
ОКРУГА, и, ж. 1. Навколишня місцевість. Тоді мірошник розсипав В обидва чоботи дукати, Млина покинув та й почав На всю округу панувати (Щог., Поезії, 1958, 364); Звістка про напади опришків .. викликала переполох у всій окрузі (Гжицький, Опришки, 1962, 162); - Не було ж такої брехні про нашу артіль, яку б Ковалиха не рознесла по всій окрузі (Жур., Дорога.., 1948, 53).
2. рідко. Те само, що округ. Округа Охтирська невже вам не знайома? (Еллан, І, 1958, 228); Давид прочитав: то десь у селі Демидівці, їхньої ж округи, голова сільради напився в когось на хрестинах, а повертаючися вночі додому, звалився в рів проти сільради та там і заснув (Головко, II, 1957, 72).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | округа | округи |
Родовий | округи | округ |
Давальний | окрузі | округам |
Знахідний | округу | округи |
Орудний | округою | округами |
Місцевий | на/у окрузі | на/у округах |
Кличний | округо | округи |