омаста
ОМАСТА, и, ж., діал. 1. Жир. З них [овець] вони добували собі одежу й страву, омасту й м 'ясо (Фр., VI, 1951, 22); Сама Аниця жила пісною бараболею, а для Йвана то десь омасти випросить, то борщик забілить (Март., Тв., 1954, 39); * Образно. Цар обібрав з-поміж своїх вельможів [вельмож] Людину мовну, що язик - омаста (Крим., Вибр., 1965, 197).
2. Приправа. Сіль - омаста, масло - окраса (Номис, 1864, № 12378).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | омаста | омасти |
Родовий | омасти | омаст |
Давальний | омасті | омастам |
Знахідний | омасту | омасти |
Орудний | омастою | омастами |
Місцевий | на/у омасті | на/у омастах |
Кличний | омасто | омасти |