оправданий
ОПРАВДАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до оправдати. Щоби побороти неясну і нічим не оправдану тривогу, Анеля встала і пішла до кухні (Фр., VI, 1951, 435); Виявилось, які порядки заведено в земстві, скільки перейшло через Колісникові руки грошей, які трати оправдані, які ні (Мирний, III, 1954, 382).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | оправданий | оправдана | оправдане | оправдані |
Родовий | оправданого | оправданої | оправданого | оправданих |
Давальний | оправданому | оправданій | оправданому | оправданим |
Знахідний | оправданий, оправданого | оправдану | оправдане | оправдані, оправданих |
Орудний | оправданим | оправданою | оправданим | оправданими |
Місцевий | на/у оправданому, оправданім | на/у оправданій | на/у оправданому, оправданім | на/у оправданих |