оправний
ОПРАВНИЙ, оправна, оправне. 1. Стос. до виготовлення оправ (у 1 знач.). Оправна справа.
2. рідко. Який має оправу, палітурку (про книжку, зошит і т. ін.); оправлений. Будьте ласкаві, скоро дістанете цей лист, вишліть 4 оправні примірники [книжки] (Коцюб., III, 1956, 217).
3. рідко. Вставлений в оправу (у 2 знач.); оздоблений, оправлений. [Хуса:] Подаси лиш того кубка, що з яшми він оправний в чорнім сріблі (Л. Укр., III, 1952, 147).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | оправний | оправна | оправне | оправні |
Родовий | оправного | оправної | оправного | оправних |
Давальний | оправному | оправній | оправному | оправним |
Знахідний | оправний, оправного | оправну | оправне | оправні, оправних |
Орудний | оправним | оправною | оправним | оправними |
Місцевий | на/у оправному, оправнім | на/у оправній | на/у оправному, оправнім | на/у оправних |