отуречування
ОТУРЕЧУВАННЯ, я, с. Дія і стан за знач. отуречувати і отуречуватися.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | отуречування | отуречування |
Родовий | отуречування | отуречувань |
Давальний | отуречуванню | отуречуванням |
Знахідний | отуречування | отуречування |
Орудний | отуречуванням | отуречуваннями |
Місцевий | на/у отуречуванні | на/у отуречуваннях |
Кличний | отуречування | отуречування |