панегірист
ПАНЕГІРИСТ, а, ч. Той, хто занадто захоплюється ким-, чим-небудь, прославляє кого-, що-небудь. [Антей:] Ти? вступиш у хор панегіристів? В тую зграю запроданців, злочинців проти хисту? (Л. Укр., III, 1952, 419); // Той, хто захоплено прославляє кого-, що-небудь у своїх творах; автор панегірика. Щоб надати більшої пишномовності своїм творам, панегіристи вживали вишукані риторичні фігури і нерідко зловживали античною міфологією та ремінісценціями з греко-римської історії і літератури (Рад. літ-во, 5, 1962, 87).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | панегірист | панегіристи |
Родовий | панегіриста | панегіристів |
Давальний | панегіристові, панегіристу | панегіристам |
Знахідний | панегіриста | панегіристів |
Орудний | панегіристом | панегіристами |
Місцевий | на/у панегіристі, панегіристові | на/у панегіристах |
Кличний | панегіристе | панегіристи |