перекинчик
ПЕРЕКИНЧИК, а, ч. 1. розм. Той, хто перейшов на бік ворога; зрадник. - Та не знав ніхто ради на се, Не придумав підмоги, Тілько ти, перекинчик, упав Фараону під ноги (Фр., XII, 1953, 499); - Хлопці, гайдамака! - скрикнув [червоноармієць] радісно. Йому сказали взяти перекинчика на мушку (Кач., II, 1958, 392).
2. зневажл., жарт. Той, хто відмовився від своїх переконань, поглядів, від колишніх друзів. - Навіть не похвалите мене за те, що я стала перекинчиком, аби з'єднати собі ваше серце? (Март., Тв., 1954, 270); - А цей закон вигадав не якийсь царський урядовець, а встановила його наша козацька громада, освятило його все військове товариство. І той, хто порушує цей закон, є зрадник і перекинчик (Добр., Очак. розмир, 1965, 71).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | перекинчик | перекинчики |
Родовий | перекинчика | перекинчиків |
Давальний | перекинчикові, перекинчику | перекинчикам |
Знахідний | перекинчика | перекинчиків |
Орудний | перекинчиком | перекинчиками |
Місцевий | на/у перекинчику, перекинчикові | на/у перекинчиках |
Кличний | перекинчику | перекинчики |