пернач
ПЕРНАЧ, а, ч. Старовинна зброя - коротка палиця з металевим наконечником на зразок оперення; символ влади у козаків. - Ану-мо! За мною, діти! Бий їх на всю руку! - гукнув сотник і з перначем кинувся вниз на відступаючого ворога (Стар., Облога.., 1961, 75); Попереду бунчужний ніс бунчук, а слідом з шапками під пахвою ішли полковники, курінні отамани і сотенні з перначами чи значками в руках, кому було що по стану положено (Панч, Гомон. Україна, 1954, 256).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пернач | перначі |
Родовий | пернача | перначів |
Давальний | перначеві, перначу | перначам |
Знахідний | пернач | перначі |
Орудний | перначем | перначами |
Місцевий | на/у перначі, перначу, перначеві | на/у перначах |
Кличний | перначу | перначі |