пластун
ПЛАСТУН, а, ч. 1. Розвідник, який пересувається плазом, на животі. - Ну,.. розставте вартових на чатах, а пластунів пошли, Шраме, на засіди (Стар., Облога.., 1961, 33); Черниш наскочив на якогось пластуна-бійця. Він повз, волочачи на руці автомат, лишаючи на снігу свіжий слід крові (Гончар, III, 1959, 286); // розм. Той, хто пластує, пересувається по-пластунському. Товариші повзали непомітно між кущами.., і тому Янко прозвав їх пластунами (Трубл., Мандр., 1938, 4).
2. іст. Козак особливих піхотних частин Чорноморського та Кубанського козачого війська, що формувалося з добровольців, які спеціалізувалися на сторожовій службі в очеретах і плавнях.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пластун | пластуни |
Родовий | пластуна | пластунів |
Давальний | пластунові, пластуну | пластунам |
Знахідний | пластуна | пластунів |
Орудний | пластуном | пластунами |
Місцевий | на/у пластуні, пластунові | на/у пластунах |
Кличний | пластуне | пластуни |