повадка
ПОВАДКА, и, ж., розм. Звичка, нахил до певних дій, вчинків; звична для кого-небудь манера поведінки. - Та то в неї тільки повадка така - сльозами доймати (Мирний, III, 1954, 63); Були в чабанів свої, тільки їм властиві повадки, звичаї (Гончар, Таврія, 1952, 157); Знав [Довбуш] повадки тварин. Знав, що дикі свині тримаються біля води і козулі трапляються поблизу потоків (Гжицький, Опришки, 1962, 216).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | повадка | повадки |
Родовий | повадки | повадок |
Давальний | повадці | повадкам |
Знахідний | повадку | повадки |
Орудний | повадкою | повадками |
Місцевий | на/у повадці | на/у повадках |
Кличний | повадко | повадки |