поважання
ПОВАЖАННЯ, я, с. Почуття шани, прихильне ставлення, що грунтується на визнанні чиїх-небудь заслуг, високих позитивних якостей когось, чогось; повага. Придивляючись ближче до життя села, я пересвідчився, що навіть одна інтелігентна людина може багато там зробити, скоро потрапить забезпечити собі поважання та вплив (Коцюб., І, 1955, 170); Повна рівноправність, взаємне поважання незалежності й суверенітету, братерська взаємодопомога і співробітництво - характерні риси відносин між країнами соціалістичної співдружності (Програма КПРС, 1961, 18).
@ З [глибоким, високим і т. ін. ] поважанням - те саме, що З [великою, високою і т. ін . ] повагою (див. повага). Моє щире вітання Вашій дружині і родинам Гнатюків та Волянських. З глибоким поважанням Л. Косач (Л. Укр., V, 1956, 361); [Моє (наше)] поважання - уживається як привітання при зустрічі, у листі. [Спичаковський:] Привіт, поважання!.. [Мальванов:] Та де ти пропадав, негідний, цілих три дні? (Коч., II, 1956, 31); - Моє поважання, пане Мільку! Як ся маєте?.. - Моє поважання!.. (Март., Тв., 1954, 189); [Старчай:] А, Тетяна Іванівна. Наше вам поважання (Мик., І, 1957, 269).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поважання | поважання |
Родовий | поважання | поважань |
Давальний | поважанню | поважанням |
Знахідний | поважання | поважання |
Орудний | поважанням | поважаннями |
Місцевий | на/у поважанні | на/у поважаннях |
Кличний | поважання | поважання |