поваляти
ПОВАЛЯТИ, яю, яєш, док., перех. 1. Те саме, що повалити 1 1 (усе або багато чого-небудь, усіх або багатьох). І перших Філа, Тамариса На землю махом поваляв [Турн] (Котл., І, 1952, 284); Вила буря, мов палати Завзялася поваляти (Граб., І, 1957, 474); Сон у хаті важко поваляв: батька - на полу, матір - біля припічка, посеред хати - дітей... (Головко, І, 1957, 54).
2. розм. Забруднити. Не ззість [з'їсть] пес, поки не поваляє (Чуб., І, 1872, 279).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поваляю | поваляємо |
2 особа | поваляєш | поваляєте |
3 особа | поваляє | поваляють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поваляв | поваляли |
Жіночий рід | поваляла | |
Середній рід | поваляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поваляймо | |
2 особа | поваляй | поваляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | повалявши |